НАДРІЧНЕ

НАШЕ РІДНЕ СЕЛО

НАДРІЧНЕ >> Василь Савчук >> Василь Савчук. “Тернинки з глибинки” /частина 6/

Василь Савчук. “Тернинки з глибинки” /частина 6/

Василь САВЧУК 
ТЕРНИНКИ З ГЛИБИНКИ 

частина 1      частина 2       частина 3       частина 4       частина 5

VI. Про тварин, звичайно, байка, 
Та за тим – і фрак, й куфайка…

Така «першість»
Ворона кляузу нашкрябала
на Солов’я:
«Який же він соліст?!
Та ж голосніша – я!
Всі солов’їні тьохкання і трелі
Супроти моїх виспівів безсилі.
Моє потужне каркання гаркаве
Заглушує усе.
Воно достойне слави!
Прошу, найвищий арбітраж,
По-справедливому розваж!»
І… пальму першості
Вороні віддали.
Бо… Ворони
арбітрами були.

Родина
Байка
В савані Лев, могутній звірів цар,
Бенкет собі задумав влаштувати.
І антилопа Гну під лап його удар,
Як на замовлення:
Бажаєте? Ось – нате!
Та тільки ласий шмат схопила царська паща –
Аж звідки не візьмись – гієн голодних зграя,
І кожна норовить шматок урвати кращий,
Хоч грізним ревом Лев непрошених лякає:
Ану, паршиві, геть, бо всіх порву на дрантя!
Не знаєте, що цар – приватності гарант я!
Гієнам рев його – до місця, до одного.
Не все ж їм падаль рвать, кортить м’ясця живого,
Такого, що рве цар.
То що їм застороги!
І ось од тої Гну – лиш ратички і роги…
Спитаєте: невже Лев – не указ гієнам?
Так, він їм цар. Але…
Вони ж його родина.

Про куряче око…
Байка
Добряче підтоптаний Півень-небора
Дививсь на Курей у дворі й на оборі.
– Ого! провокує ота Зозуляста!
Чи скочить до неї? Напевно, вже – баста!
Бо – гребінь обвис. І сережки змарніли.
Та й шпори не ті. А колись – аж дзвеніли…
Дзвінке «ку-ку-ріку!» сягало до міста,
Від нього аж мліли несучки пір’їсті…
Ох ти, Зозуляста! – навіяла спомин…
Мо′, ще кукурікну?
А злапає кома?!.
Гай-гай… Он Чубарка… Злиняла не трішки,
Сидить, як сирітка, в піску біля ліски…
У неї, либонь, сподівання вже скромні:
От… кузьок ще кілька, але… не скоромних…
При ній буду мати ще вигляд нівроку…
Підійду.
Постою.
Про куряче око…

Дискусія в курнику
Байка
Раз Індики, Кури, Гуси
Взяли темою дискусій:
«Як реформи провести, –
Елітарне щось знести?!»
Он в людей: є мільйонери,
Олігархи, лорди, сери…
Може й в нашім курнику
З’яву виплодим таку?
Вдарив Півень тут крильми:
– Ку-ріку! Та ж ми є ми!
В мільйонери сам я хочу, –
Зобов’язуюсь: дотопчу!
А Індик йому: – Гов гов!
Секс – не тема для розмов…
І Гусак озвався: – Ш-ша!
Шум тут про круте пташа…
Качур аж присів, – ось так?!
Шо? Ми досі «гнали» брак?
Щоб дістать «крутий набуток», –
Слід знести яйце накруто?
– Ква-ква-ква, – глузує Качка, –
Хто ж таке знесе? Задачка…
Поквоктала Бройлер-Курка:
– Ко-ко-ко, мовчіть, придурки!
Хто таких реформ гарантом? –
Той, хто на найвищих бантах!
Він хай мізки нам не крутить, –
САМ знесе яйце накруто!
Півень: – «Гвалт! Ку-ку-рі-ку!.
Я на місію таку
Не годжуся… не готовий…
Врешті, це – пусті розмови.
Ті реформи – лиш для форми,
Напихайтесь краще кормом!»
Птиця – враз – до годівниць,
І… дискусії кінець.
21.01.2016

Кінь завинив
Байка
Хмільний Іван коня поквапив шпарко,
І на вибої вивернув безтарку.
Зерно із неї все шугнуло в порох,
Та й сам Іван з пилюки встав не скоро.
Коли ж отямивсь – до Гнідка прискочив
І кулаком вгамселив проміж очі:
«Ах ти, дурна тварюко! Через тебе
Я ледь душі не випустив у небо.
Тобі за це від мене більше року
Не буде й сіна, не лише оброку!» –
І батогом невинну конячину…
Хоч тій рахубі сам він був причина.
Яка мораль? Як цвях, засіли в гадці
Круті діла їздових – наших владців.
За прикрі їхні промахи та блуди,
Чомусь терплять найбільше прості люди.

Дорадники
Мекнув Цап: «Ме-е, жах,
В мене пах – пропах!»
Промичав Баран:
«М-миться йди під кран!»
Прогудів Бугай:
«Гігієну знай!»
Огир: «І-ги-ги!
Вжий, і-гі, духи!»
Гаркнув з буди Пес:
«В бур’яні полеж!»
З плота Кіт: «Няв, няв!
М’яту б ти помняв»…
Півень: «Ку-рі-ку!
Поваляйсь в піску!»
А Індик: «Гов, гов!
Геть би ти… пішов!»
Всі ж Козички: «Ме-е,
Цап наш – клас! Бігме-е!»
Був Козичок гурт,
То ж… «все в Цапа ґут!»

Оце дав!
– Ох і врізав я хвостом
По зубах скотину! –
Нахвалявся Оселедець
В горлі у Дельфіна.

Таки пізнати…
– Пізнати пана по халявах! –
Про Бузька хрюкає Свиня. –
То по болоті, то в канавах
Шукає щастя він щодня!…
Мораль… На що вона Свині?! –
Нажерлась й ніжиться в багні…

Далеко ще до «зразка».
Начавкалася досита
У сажі безрога,
Обернулась від корита
Та й… наклала в нього.
– Ну, ти й погань! – ґазда шпетить.
А Свиня: – Не хрюкай!
Виробляють – он нардепи
Ще й не такі трюки!

Лис на трибуні
За правду й чесність ратував без міри,
Але ніхто не вірив тим словам,
Бо дуже часто бачили всі звірі,
Як з пташника тягнув курей він сам.

Зухвала
Півень до Курки:
«Пограймо у жмурки».
Курка до Півня:
«Лови мене пів дня!»

Ода Бузьковим автобанам
Бузьок – мастак по болоті ходити;
До автобанів його не привчити.
Нащо здались автобани для Бузька? –
Любо йому, де не рівно і грузько.
Бузьки колись принесли нас додому, –
Й нам автобани набили оскому.
Скільки про них ми вже чули від влади,
Тільки… як кажуть, «нема на те ради»
Досі в нас ями, вибої і грузько…
Може, такі вже в нас гени – від Бузька?!

У савані
Зиркнув, – тіло!
Закортіло;
Кров скипіла…
То ж – до діла!
Дер уміло;
Шерсть летіла;
Крівця гріла,
Як уперше…
Муха сіла, –
Клятий шершень!
Втяв у носа –
Й було досить!
Що попалось;
Не дісталось:
В носі з жалом
Лев дав драла!

https://pilipyurik.com/maistry-humoru/851-cavchuk-vasyl