Василь САВЧУК
ТЕРНИНКИ З ГЛИБИНКИ
ІІІ. З уст – у вуха.
От… підслухай…
– Обирали ми, й обрали –
Ні до плуга, ні до рала.
– Навіть не до борони!
Просто, Боже борони!
-||-
– Вас введемо
до Едему…
– Ми ж ідемо…
Тільки… де ми?!
-//-
– За що ми, скажіть, віддали голоси?
– За мудру пораду стягнуть пояси!
-//-
– Нардепи наші всі талановиті…
– «Таланти» їх – в офшорах по всім світі.
-//-
– От в цього нардепа порядність я вірю…
– В «порядних» гріхах він, як лебідь у пір’ї!
-//-
– Нарешті, відправлять злодіїв на нари…
– Вони на шезлонгах давно… на Канарах!
-//-
– Ми вже в Європи на межі…
– Як олігархи? Як бомжі!
-//-
– «Дітям війни» вже пільг не стало…
– «Пішли» нардепам на хліб-сало!
-//-
– Тепер, куди не глянь, – «герої»…
– Еге ж… Чи ж нашого покрою?
-//-
– В чинах високих був Іван піввіку…
– А хоч годину був він чоловіком?
-//-
– Оце промовець! – так і ріже!
– Заткнеться… тільки «куш» оближе…
-//-
– Нарешті і в нас пануватиме право!
– І ліва пожне, що насіє їй права!
Дробинки
Обранці… Просто сміх і гріх:
Об ранці з грішми думи їх!
-//-
Ось знову вибори. І вибір:
Чи торба латана чи сидір…
-//-
Пищить з Макітри Макогін:
Ох, як я мчу! Який розгін!
-//-
Хтось анонімника згадав добром:
«Земля б йому – його ж пером!»
-//-
Не рушають із місця реформи, –
Безколісні під ними платформи.
-//-
Граблі – чудовий засіб для випроб.
Найбільш їх любить дуже мудрий лоб.
-//-
Нічогенькі «воріженьки»!
Обдирають бідну неньку.
Та спиніть їх! – бо й бікіні
Не залишать Україні!
-//-
Не існували б ліліпути,
Та й Гуліверам би не бути!
-//-
Немов Адамові сини,
Близькі «Осанна!» й «Розіпни!»
-//-
До Містка прилип Листок,
Шепче: я також Місток!
-//-
Хвалився Міліметр:
– Без мене метр – не метр!
Тут Міліграм, писклявим тоном:
– А з мене виростають тонни!
Враз Мілілітр: – Мовчіть, братани, –
В мені бушують океани!
-//-
Коли б не сусіди,
Хто знав би про біди?!
-//-
Чуємо: приблуди
Тиснуть звідусюди.
А що наші люди?
«Та якось-то буде»…
Двояка вартість
– Що вартий овоч той і фрукт,
Що хтозна – звідки привезуть?
– Десь дурно ломить він плоти,
А тут – встократ за те плати.
Забудько
У короваю на столі
Не в гадці піт і мозолі.
Гонористий
Святковий вишитий рушник
Про пучки згадувать не звик.
Самолюб
Той, кого возить «Мерседес»,
Всіх пішодралів має… десь.
«Задер носа»
Нема у «Лексуса» балачки
Ні до «кравчучки» ні до тачки.
Сучасний «рижий сер»
Він визнає одні «формати»,
Секс у квадраті, в кубі – мати.
То-то умільці
Керівники в нас дуже вмілі нині, –
Скеровують грошву… в свої кишені.
І таке хобі
Має хобі і бандитський ніж:
«Що під лезо трапиться, те ріж!»
Гоноровий
«Гість» ще не встиг поріг переступити,
Вже вимага, що хоче їсти й пити.
Швидка реакція
Пригналися сили швидкого реагування
На «розбір польотів»… другого рання.
Діалоги
Яке «помагай-біг»,
Таке й «будь здоров».
Починалась так гутірка:
– Дайте, дядечку, папірка,
Бо… оказія така, –
Нема в мене сірника;
Коли б ще… ваш тютюнець,
Я б і каші з’їв горнець,
Тільки ж… близько нічка, –
Я б ладен – на пічку…
– Ох ти й лепський балакун!
Не для тебе ріс тютюн;
Сірнички ж – сиренькі…
Винні в тім твої «дядьки»,
Бач, вони мокренькі…
Кашу я з’їв залюбки…
Справи ось такенькі.
Йшов би ти… до неньки!
А як підеш в Божу путь,
Не вертатись не забудь!
Поговорили…
– Діду, хочете борщу?
– Ая, чоботи мащу…
– Чи, дідуню, ви глухі?
– Та мащу їх, бо сухі…
– Тяжко з вами розмовляти.
– Взую в будень і на свято…
– Ой, та ви глухі, як пень!
– Й тобі, внуче, добрий день!
– Коли так, – бувайте, діду!
– Що? Пора іти обідать?
Зразу б так сказав, – обід,
Ні, – придерся до чобіт…
У лікаря-приватника
– Що турбує?
– Все й завжди
– Звідки й чого це сліди?
Роздягніться… Хм… Так-так…
Був козак…
– Це – через мак?
– А-а… А ще мені скажи,
Як цигарки?
– Ой же вжив!
– А з жінками?…
– Доки мож…
– Пив горілочку?
– Атож…
– У запій впадав?
– Н-не раз…
– Бачив «чортиків»?
– Як вас…
– Їм за це платив?
– Та ні…
– То плати тепер мені
У чортячій множині!
Набалакалися діди
– Вчора друга стрів, Гаврила…
Ще тримається…
– І що?
– Так, про все поговорили…
– А про що?
– Та… про ніщо…
Ото лихо!
– Стряслося із «атцамі», схоже,
Щось дуже грішне і страшне…
– А що?!
– Та в Заповідях Божих
Взялись викреслювать всі «не»!
«Контраргумент»
– Діду, годі вам смоктати
Ту червону «Ватру» кляту.
Напис там застерігає,
Що «Куріння убиває».
Ми ж вам зичим років сто, –
Киньте вже смоктать ото!
– Слушно, дітки. Дяка вам!
Тільки ж… так міркую сам:
Поки з комина йде дим,
Дім такий ще є живим,
– Не жартуйте так, дідусю,
Бо покличем сажотруса.
Таки дізнався
В довгій черзі по пивце
Двійко цих натур:
Балакун – із черевцем,
І мовчун – як мур.
– Ви також пенсіонер,
Як і я?
– Атож…
– Ви, напевне, офіцер?
– Якби й так, то що ж?
– Ви, либонь, майор. Вгадав?
– Вище… по щаблях…
– Що? Полковник? Оце да!
– Ні я вищий птах…
– Що? Ще вище? Ге-не-ра-ал?!
– Ще не всі щаблі…
– Що? Ви – ма-ар-шал?!
– Мій штурвал
Був не при землі…
– Отже, льотчик?! Чи ж не так?
Піднебесний птах!!
Угадав я?!
– Аж ніяк.
В мене інший фах.
– Та яке ж у вас звання?
Підкажіть мені!!!
– Машиніст-висотник я
Баштових кранів!
Схожі публікації
До 80-річчя з дня народження Василя Савчука
Теплий спомин про Василя Савчука
Василь Савчук [wikipedia]