Спиридон Литвинович [Енциклопедія історії України]

ЛИТВИНОВИЧ Спиридон (06.12.1810-04.06.1869) – греко-катол. церк. діяч, унійний митрополит Галицький (1863-69), д-р богослов’я. Н. в. с. Дрищів (нині с. Надрічне Бережанського р-ну Тернопільської обл.). Навч. в г-зії у м. Бережани, а богословський ф-тат Львів. і Віденського ун-тів. Потому був кафедральним проповідником собору святого Юра у Львові, катехитом у г-зії в Чернівцях, парохом церкви св. Варвари у Відні. 1857 висвячений на єпископа-помічника Галицького митрополита. Після смерті митрополита Михаїла (Левицького) 1858-60 – тимчасовий адміністратор Галицької греко-католицької митрополії. Брав активну участь у суспільно-політ. житті Галичини, був віце-маршалком Галицького крайового сейму, членом Держ. ради Австрійс. імперії. 1861 – співголова палати послів (депутатів) австрійс. парламенту. 1863 іменований митрополитом Галицьким. Цього ж року за його участю було прийнято «Конкодію» (з лат. concordia – згода) з римо-катол. церквою (вона стала істотною для тих сил, які намагалися полонізувати українців Галичини). Відстоював політ. права. укр. населення в Галичині, підтримував проект її поділу на дві окремі адм. один – зх. (польс.) і сх. (укр.). Рішуче виступав проти спроб польс. вищого духовенства підпорядкувати греко-катол. митрополита римо-катол. архієпископу. Автор патріотичних поезій, зокрема, слів до популярної старогалицької пісні «Руський молодець» («Я щасний руську матір маю)».

П. у м. Львів.

Літ: Студинський К. Матеріали до історії культурного життя в Галичині в 1795-1857 pp.: Замітки й тексти. в кн.: Українсько-руський архів, т. 13-14. Львів, 1920; Назарко І. Київські і галицькі митрополити: Біографічні нариси (1590-1960). – Торонто, 1962; Галицькі митрополити. Львів, 1992.

Ф.І. Стеблій, Р.М.Шуст 

Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2009. — Т. 6: Ла — Мі. — С. 178.