Ікони на полотні ‟Мойсей установлює Пасху євреямˮ та ‟Сьома кара єгипетськаˮ

Рідкісним прикладом сюжетів ‟Мойсей установлює пасху євреямˮ та “Сьома кара єгипетськаˮ в іконописі Східного Опілля середини ХІХ ст. є пам’ятки з церкви с. Надрічне Бережанського р-ну. Ікони розташовані у бічних пристінних вівтарях св. Миколая та Вознесіння Христового. Вівтарі є старші за ікони, та виконані у кінці XVIII ст., декоративне різьблення виконане у стилі рококо. Центральні та цокольні ікони розглянутих вівтарів виконані у середині ХІХ ст., очевидно, замість втрачених ікон кінця ХVIII ст. та належать руці одного майстра. Теперішні ікони виконані саме до цих вівтарів, що підтверджують їхні розмір та форма. На сьогодні вівтарі містять центральні ікони св. Миколая (хоча при створенні вівтар був присвячений Богородиці, адже на його завершенні є різьблена монограма Богородиці) та Вознесіння Господнього.

Розглянуті композиції мальовані на крупнозернистому домотканому полотні. Обидва полотна не є суцільними, а зшиті з двох частин, адже розмір ікон більший, ніж стандартна ширина домотканого полотна. Таку основу для ікон, майстер використав не лише для цокольного ярусу іконостасів (ікони “Юрій Змієборець” та “Христос Виноградна лоза”).

Обидва розглянуті нами сюжети пов’язані із виходом ізраїльського народу з єгипетської неволі. Майстер живописець був добре обізнаний з іконографією старозавітних сюжетів, адже вони не були поширеними у іконописі регіону XVIII – середини ХІХ ст. Варто зазначити, що композиції цоколя тематично не пов’язані із центральними іконами вівтарів, хоча належать руці одного майстра і виконані в один період.

У цоколі вівтаря присвяченого св. Миколаю розташований сюжет ‟Мойсей звершує Пасху з євреямиˮ. Композиція багатофігурна, у її центрі зображений Мойсей та первосвященник Арон, а навколо них – народ ізраїльський, серед якого є троє мужів із посохами – символ готовності ізраїльського народу до подорожі. Подія становлення Пасхи відбувається у приміщенні – тло композиції − сіра стіна з дверима у лівому куті, вгорі − червона портьєра підв’язана шнуром з китицями.

На розглянутій іконі в архітектурному вирішенні немає безпосередньої вказівки, що подія від-бувається у храмі, окрім завіси. Бачимо, що автор зробив практично детальну ілюстрацію тексту з Єрмінії. Хоча є певні відмінності: народ зображений босоногим, а символом того, що євреї їдять паску є лише жінка у лівому кутку, яка бере їжу з тарілки, що тримає дитина. Усі присутні стоять навколо трапези, лише вищезгадана жінка з немовлям сидить. Більшість постатей поглядами звернені до Мойсея і трапези. Чи був автор ознайомлений з ілюстраціями західноєвропейських Біблій не відомо, ймовірно він бачив зразки сюжетів із Мойсеєм в українській книжковій графіці.

Варто звернути увагу на те, що частину осіб, як жінок так і чоловіків, зображено у профіль, навіть на передньому плані. Мойсей зображений у фас, лише голова злегка повернута у три чверті. Ліва рука відкритою долонею символізує жест благословення і вказує на запеченого агнця на тарілі. У Мойсея високий відкритий лоб, що символізує мудрість, вуса і середньої довжини заокруглена темна борода. Одягом він не вирізняється від решти присутніх − у свиті з комірцем і підперезаний поясом. Відмінність від решти полягає у відсутності накидки на плечах. У попередні століття Мойсея часто зображали із сяйвом, що виходить від голови, але тут цього не бачимо, так само як немає німба.

Поряд з Мойсеєм, біля трапези, зображено Арона. Він вирізняється серед юрби головним убором. На голові у нього – кідар (тюрбан), який носили лише первосвященники. Арон, брат Мойсея, був вибраним Богом першим перво-священником при виході ізраїльського народу з Єгипту. На момент коли Арон разом з Мойсеєм пішов до фараона йому було 83 роки, хоча в іконописі його, як і Мойсея, зображають молодшим, з темним волоссям і бородою з легкою сивиною. Борода коротша і по формі гостріша, ніж у Мойсея.

Підсумовуючи вище написане зауважуємо, що попри те, що у композиції багато постатей вона досить лаконічна, не перевантажена зайвими деталями, збережено усі основні та необхідні іконографічні елементи та символи. Всі постаті зображені у повний ріст. Добре знайдені пропорції фігур у співвідношенні до вільного простору, вони не розпирають композиції. Парною до вище розглянутої композиції ‟Мойсей установлює Пасху євреямˮ є ‟Сьома кара єгипетськаˮ. Кар єгипетських було загалом десять. У згаданому сюжеті зображено кару, коли Господь насилає грім, блискавицю та вогненний град на землю єгипетську: ‟Господь сказав Мойсеєві: Простягни руку свою до неба, і нехай гряне град по всій землі Єгипетській, і на людей, і на скот, і на всяку польову рослину у Єгипетській земліˮ. Сюжет відображає момент коли Мойсей простягає руки і сходить кара Господня на землю.

Розглянута композиція ‟Сьома кара єгипетськаˮ розташована у цоколі вівтаря Вознесіння Господнього. За розмірами, матеріалом та манерою виконання ікони аналогічні. Композиція багатофігурна, її умовно можна поділити на три частини. В лівій – у повний ріст стоїть Мойсей. Його ліва рука піднята вгору та вказує на небо. На пророка з небес, у вигляді променів, сходить яскраве сяйво. Верхню частину праворуч займає зображення неба і на темних хмарах сидячим Бога-Отця. Типовим для іконографії Бога-Отця є його зображення із простягнутими у сторону руками у благословляючому жесті – т. зв. іменнословне благословення. Проте, у розглянутій композиції Він постає із кулею-державою та жезлом у лівій руці яку опирає на ліву ногу, а правицею благословляє. Праворуч і ліворуч Нього – два ангели: один тримає скрижалі, інший – сурмить. Один з ранніх прикладів зображення Бога-Отця – у людській подобі, а не символічно – десниця Божа, як бачимо на схожих композиціях у мініатюрах Паризького Псалтиря (ХІІІ ст.).

У нижній частині композиції зображений ізраїльський народ – чоловіки різного віку та жінки й діти. З небес на землю сходять блискавиці і вогонь, який губить все, що було вирощене в Єгипті. Таке зображення сюжету відповідає рекомендаціям в Єрмінії, де вказано, що Мойсей стоїть з розпростертими до неба руками, град і вогонь сходить з небес і губить худобу та врожай щоб нічого, що виросло чи зросло в Єгипті (у неволі) не було у землі обітованій. Єдине ростове зображення у композиції це – Мойсей, групу ізраїльського на-роду зображено півфігурно або поколінно, за задумом автора постаті виходять за межі формату. Постать Мойсея і народ зображені у аналогічному масштабі до парної ікони ‟Мойсей установлює Пасху євреямˮ, а зображення Бога-Отця і ангелів є меншими. Припускаємо, що такий умовний поділ на три групи зображених і композиційне рішення автора є спробою поєднати у одній композиції два сюжети: ‟Сьома кара єгипетськаˮ та ‟Господь дає скрижалі Мойсеєвіˮ.

Тло не абстрактне чи умовне, а відображає горбисту місцевість, але без дерев чи архітектури. На передньому плані пейзаж виконано в темних тонах, а на наступних у світліших. В західноєвропейських зразках тло, переважно, складають архітектурні елементи, а у розглянутій пам’ятці бачимо лише горбистий пейзаж, очевидно місцевості знайомої майстрові, нагадує місцевість Східного Опілля. Ще одна деталь, що наближає і полегшує сприйняття для парафіян церкви до якої була намальована ікона.

Очевидно, що майстер був добре знайомий з Єрмінією, та використовував її для створення таких композицій. Але варто розуміти (зазначити), що навіть на основі опису майстер створює свою авторську композицію, адже він має лише перелік, що потрібно зобразити, а це не є наочний графічний зразок чи навіть схема. Мойсей, простягнувши руки до неба насилає град і вогонь які гублять худобу і рослинність в Єгипті. Сьома кара єгипетська в західноєвропейських майстрів з елементами архітектури, а тут ні, і Єрмінія не дає вказівки на архітектуру. Також нема граду, є лише вогонь і блискавиці. У двох сюжетах зображено жінок з дітьми – це нове покоління, що зросте у пустелі і не буде прив’язане до вигод Єгипту.

У розглянутих нами сюжетах Мойсей впізнаваний, бо зображений з типовими йому рисами: довжина бороди середня, форма заокруглена, приблизний вік – зрілий муж, не старець. Голова не покрита. Вираз обличчя – спокійний, погляд спрямований на глядача, широко розплющені очі. Майстер не промальовує слізників, але малює великі круглі зіниці. Обличчя світлі та відкриті, високий лоб – символ мудрості. Вуса та волосся коричневі, але по силуету голова обведена темнішим кольором для ліпшого їх прочитання, а на бороді і вусах легенька сивина. Відкритими є також долоні й ступні. Обличчя та кисті рук є найсвітлішими плямами у композиції, адже вираз обличчя, погляд і жести рук є дуже важливими виразниками настрою та мають символічне значення. Загальний колорит досить темний та насичений з яскравими кольоровими акцентами червоного і жовтого кольору. Щодо манери письма майстра, то вона має певні особливості: голубий і сірий кольори він висвітлює методом розбілення кольору підкладу при моделюванні драперій, а червоний і жовтий практично не висвітлює, лише дає вишнево-коричневий санкір (підклад) і середній тон кіноварно червоним кольором.

Одяг Мойсея у сюжетних композиціях відрізняється від аналогічних у пророчому ярусі: синя свита з розгорнутим на два боки комірцем та накидка. Одяг синій. Синій, блакитний чи їхні відтінки є основними кольорами одягу в іконографії пророка, які можуть бути доповнені та поєднані з іншими. Такий простий одяг носили тогочасні селяни. Майстри кінця ХVIII – середини XIX ст. часто виконували зображення святих (апостолів, пророків) у традиційному для

етнографічного регіону одязі, а не у хітоні й гіматії. Цей прийом використовували для наближення образів святих до простолюду. Така обізнаність майстра розглянутих ікон говорить про те, що він був знайомий з творами своїх сучасників і працював у руслі тогочасних тенденцій ікономалювання.

Таким чином, розглянуті композиції “Мойсей установлює Пасху євреямˮ і ‟Сьома кара єгипетськаˮ є цікавим та неординарним прикладом не поширеного сюжету в іконописі Східного Опілля у середині ХІХ ст. Вони є багатофігурними і налічують велику кількість осіб, тематично пов’язані між собою: зображають сюжети виходу ізраїльського народу з неволі. Іконографія сюжетів має витоки ще з ІІІ ст. і у процесі розвитку сакрального мистецтва змінювалася. До ХІХ ст. вже було створено зразки таких сюжетів у різних жанрах сакрального мистецтва. На розглянутій території найбільше таких пам’яток збережено у книжковій графіці.

Отримані результати свідчать, що ікони на полотні мальовані добре обізнаним з іконографією майстром, який також ймовірно був знайомий з текстами Єрмінії, а також з сучасними графічними й іконописними пам’ятками. Підтвердженням чого є те, що майстер власні твори виконав у руслі іконописних тенденцій Східного Опілля середини ХІХ ст.. Обидві композиції не лише ілюструють тексти Святого Письма, а також містять усі необхідні символи та елементи. Подальшими перспективами дослідження є виявлення, групування та аналіз пам’яток із сюжетами життя й діяння пророка Мойсея в українському сакральному мистецтві.

Повний текст наукового дослідження Олени Петрівни БАКОВИЧ

“Ікони на полотні ‟Мойсей установлює Пасху євреямˮ та ‟Сьома кара єгипетськаˮ середини ХІХ ст. з церкви с. Надрічне на Бережанщині: іконографія та атрибуція”

http://www.religio.org.ua/index.php/religio/article/view/275/273

***

Інша стаття дослідниці про церкву Святого Миколая в Надрічному

Бічні пристінні вівтарі як складові пластичного оформлення інтер’єрів храмів бережанського району (друга пол. XVIII ст.)