о. Юліан Левинський

ВІДЗНАЧЕНІ МИТРОПОЛИТОМ:
о. Юліан Левинський, колишній парох у Потуторах і Лісниках
…У 1924 р. «за уділюванє науки релігії» Митрополича Консисторія відзначила о. Юліана Левинського, тоді – душпастира у с. Синєвідсько Вижнє на Сколівщині, раніше, у 1904–1918 рр. (із перервою на перебування з місією у Манчестері, США, вочевидь, у 1908–1911 рр.) – пароха у
с. Потутори біля Бережан, а в 1916–1918 рр. – ще й у рідних для свого зятя о. Миколи Марківа Лісниках (на час утримання тамтешнього пароха о. Григорія Качали в таборі Таллергоф).
Цікаво, що перед Потуторами, у 1901 р., о. Ю. Левинський, тоді – парох с. Розгадів на Зборівщині, недовго (два місяці: з лютого по квітень) служив за сумісництвом завідателем у Дрищеві (нині – с. Надрічне) – селі, в якому народився його дядько – митрополит Спиридон Литвинович, старший брат його матері Марії. Утім, із родини батька походив єпископ Луцький Стефан Левинський, у 1775–1787 рр. – секретар Кабінету польського короля…
Але й це ще не все: із роду Левинських походив, принаймні, ще один єпископ – Сотер Ортинський – владика в Америці: чи не тому о. Ю. Левинський близько чотирьох років виконував місії у Манчестері? До речі, на час його перебування у США – як у відрядженні, зі збереженням за ним місця служби у Потуторах, потуторською парафією управляв спеціально призначений заступником пароха о. Іоан Малюца…
Так чи інакше, а результатом праці о. Ю. Левинського була «…у Потуторах та прилучених двох селах, Жовнівці і Літятині, – безповоротна ліквідація кацапщини, побудова двох парохіяльних церков, праця у філії «Сільського Господаря» в Бережанах на становищі голови, особливо у важких воєнних (за світової війни) та повоєнних часах», – писав у газеті «Львівські вісті» за 22.02.1942 р. її редактор Осип Боднарович, колишній бережанський гімназист, шкільний товариш о. М. Марківа.
Недарма ще у 1907 р. парох с. Потутори о. Ю. Левинський був іменований Ординаріатським Комісаром шкільним у Бережанському деканаті – для шкіл сіл Мечищів, Вільховець, Потутори, Рибники, Саранчуки і Тростянець, а навесні 1908 р., вочевидь, ще перед виїздом до США – отримав крилошанські відзнаки.
Подружжя Левинських мало чотирьох дітей: дочка Меланія вийшла заміж за уже згадуваного о. М. Марківа, Стефа – за уродженця с. Рай, гімназійного вчителя у Стрию Івана Барана, Іза – за будівельного інженера, колишнього хорунжого УСС і поручника УГА Осипа Кваса.
Єдиний син Левинських Мар’ян працював адвокатом і у 1944 р. загинув у м. Пшеворськ біля Ярослава (нині – ПР) від рук польської боївки. Утім, про його смерть о. Юліан Левинський уже не дізнався – він відійшов у Вічність 25.01.1944 р…
Надгробна таблиця над його похованням у крипті вівтаря церкви Собору Пресвятої Богородиці, побудованої за його ініціативою, гласить: «о. Юліян Левинський (1868–1944) парох Синєвідська Вижнього з 1918 по 1944 рр. Вічна йому пам’ять. Вдячні парохіяни».