НАДРІЧНЕ

НАШЕ РІДНЕ СЕЛО

Василь Савчук: Чарівна нитка. Та зустріч…

Василь Савчук
Чарівна нитка
Майстриням-вишивальницям, активісткам товариства «Лемківщина» м. Бережани
Тихо заполоч-нитка снується,
Мрійно хрестить м’яке полотно.
А майстрині неначебто сниться
Із дитинства йорданське вікно.

І ялини, замаєні сріблом;
На столі, у макітрі кутя;
Коляда сповіщає побідно,
Що Месія прийшов у життя…

Ось мережить гаївочку нитка
І садів роздухм’янений цвіт,
Та із лебедем вірну лебідку,
Що пливуть чарівливо у світ…

З полотном барва нитки шепоче
Щось таємно-казкове, либонь:
Голос матері вишити хоче,
Ласку щиру коханих долонь.

Наймилішу усмішку дитини,
Перше слово із усток її,
Що до сонця у небо Вкраїни
Понесе ніжна трель солов’їв…

І пливе голка й нитка майстрині
Візерунком любові й краси.
Ці творіння її – не для скрині,
Для людей, як життя голоси.
Для нащадків – на вічні часи.

01.12.18

https://www.youtube.com/watch?v=2vejUim2URo

Василь Савчук
Та зустріч…
Діброву ще не тішила пташва,
Росою ряст не мив деревам ноги.
Ще лісові обочини дороги
Не фарбувала зеленню трава.

Втайні ми сподівались на дивá,
Та йшли із нами тіні, зимні, вбогі…
Діброву ще не тішила пташва,
Росою ряст не мив деревам ноги.

І нам не брунькувалися слова,
Не квітли мрійні милі діалоги.
Студили душу роздуми-тривоги,
У серці мрії рвалися по швах…

Діброву ще не тішила пташва…

https://www.youtube.com/watch?v=530mG-Ps9gQ