Родина – це таке маленьке слово,
А скільки ж в ньому сенсу, доброти.
Це – мами перша колискова,
Це – батьків прояв теплоти.
Це все. Що може бути краще
За рідних й дорогих людей?
Не покидай ти їх нізащо,
Бо це все рідне, це твоє.
Родина – це не просто термін,
Який у словнику знайдеш.
Родина – тихий серця шепіт,
З яким ти по життю ідеш.
Нехай усе біжить, минає,
Та ти не будеш в самоті.
Родина – щось насправді справжнє
З того, що маєш у житті.
Кожен рід – це високе дерево, на якому гілочки, які швидко ростуть, міцніють, живляться соками великої гілки – сім’ї. Як гілка міцно зростається з стовбуром, що її не відламати, так і родина, ніколи не ослабне поки буде споживати соки землі-матінки, через мову, звичаї, обряди, свята, пісні, казки, прислів’я, ігри, родинні реліквії, взаємодопомогу, взаємоповагу, любов.
“Ми творці життя- батьки і діти, невмирущий, мужній родовід – під такою назвою пройшло родинне свято в бібліотеці-філіалі села Надрічне. Поезію читала Ліля Баран. Прозвучали пісні “Усього потроху”, “Добра пісня” у виконані дитячого ансамблю. “Дідусів заповіт”, “Дочка України” (солістка Ірина Савчук) “Кущ калини біля хати” (солісти Михайло Яцишин, Тарас Музичка ), “Сорочка вишиванка” (солістка Ліля Баран ).
Ведучі свята Аліна Баран, Ігор Яцишин.
Схожі публікації
Поетичне чаювання “Поезія, що в пісню пролилась”
Нова книга
Щедрий подарунок