Канонізація Святого Йосафата

Всім відомо, що величний кам’яний храм у селі Надрічне названий в пам’ять про святого Української греко-католицької церкви Йосафата.

І це зовсім невипадково. Адже активну участь в канонізації священномученика Йосафата Кунцевича в 1867 році взяв Митрополит Галицький – славний син села Дрищів – Спиридон Литвинович.

Між іншим, Святий Йосафат — це перший український святий, якого канонізувала Католицька Церква.

 *** 

Йосафат Кунцевич народився у Володимирі-Волинському 1580-го року. Початково отримавши купецьку освіту, став цікавитися результатами “Брестської Унії”, підписаної 1595-го року в Римі та затвердженої рік пізніше українськими єпископами у Бресті. Ця Унія української церкви з Римом не була одностайно схвалена всім духовенством та народом. В 1604 році Іван Кунцевич прийняв монашество та вступив до чину василіан, взявши ім’я Йосафат. В 1609 році, в монастирі біля Вільна він був рукоположений в сан священика, в 1614 році отримав сан архимандрита, а в 1619 році висвячений на єпископа Полоцька. Кунцевич був непересічним душпастирем та талановитим проповідником, за що в скорому часі став ціллю противників Унії. 12 листопада 1623 року він був жорстоко вбитий в єпископській резиденції Вільна. Його тіло було протягнуто містом та втоплене в Двині. Однак, чудесним чином, тіло не тонуло у воді. На вимогу влади був він перенесений до катедри Вільна, а пізніше перезахоронений в катедрі Полоцька. Йосафат Кунцевич став національним символом та мучеником за Унію. В 1643 році він був беатифікований Папою Урбаном VIII і в 1867 році Папою Левом XIII канонізований. До цієї справи особливо спричинився митрополит Спиридон Литвинович, який був священиком у церкві Св. Варвари у Відні в 1848 – 1857 роках.

  http://st-barbara-austria.org/

 *** 

Канонізація бл. Йосафата відбулася на базі документів беатифікації, бо в бреве Урбана VIII було сказано, що до торжественної канонізації можна доступити коли-небудь. Ця нагода прийшла щойно з нагоди цих роковин святого апостола Петра і два роки перед початком Вселенського Собору Ватиканського Першого, який у 1870 р. торжественно проголосив науку Церкви про першенство й непомильне вчення Римського Архиєрея, – за що в 1623 р. Йосафат віддав своє найвище свідчення. Так увійшов Йосафат видимо в історію вселенської Церкви, як і в каталог її Святих. Про це появилася 6 липня 1867 р. окрема велика булля, підписана також усіма кардиналами, приявними в Римі. Літом 1867 р. відбулися в його честь канонізаційні торжества з церковними моліннями, богослужбами, проповідями й іншими громадськими торжествами в Римі й у Галичині. З українських владик взяли участь у канонізацінних торжествах галицький митрополит Спиридон Литвинович і Йосиф Сембратович та декілька священиків. Василіянський Чин гідно заступали ченці Ґротта-Ферратської обителі. У святкуваннях у липні 1867 р. в церкві св. Атанасія в Римі, брав участь єп. Йосиф Сембратович, зі значним у таких нагодах торжеством.

Соловій М., Великий А. Святий Йосафат Кунцевич: Його життя і доба / М. Соловій, А. Великий. –. Торонто : Вид-во оо. Василіян, 1967. – 215 с.