Зворушлива презентація книги спогадів про Василя Савчука

Олександра Колодійчук Савчук:

20 липня 2025 року. Простора, залита сонячним промінням зала бібліотеки села Надрічне. Святкова і урочиста тиша, котру ось-ось порушать голоси надрічнянців. Мешканці села, представники старшого та молодшого поколінь, прийдуть сюди, щоб ушанувати світлу пам’ять свого односельця, а мого батька, – Василя Савчука, познайомитись із книгою спогадів про нього. Серед глядачів будуть близькі родички Надія і Галина, батьків однокласник Василь Хараба, друзі та знайомі. Як завжди буває в таких випадках, певні обставини не дали можливості долучитись до події багатьом іншим, хто хотів би бути разом із усіма, але не зміг прийти…
О 18:00 розпочався наш захід. Устами юної Ірини Савчук зазвучав вірш Василя Савчука «Моє рідне». Рядки цього вірша, напевне, чув і знає кожен, хто народився й виріс у Надрічному, адже написане відлунює у серці правдою життя:
Як ся маєш, Дрищéве?
Доброго дня, Надрічне!
Ти в моїм серці щемом,
Болем і світлом вічним.
Шум Золотої Липи,
Зілля п’янкого трунки
В душу мені улито
Щедрим твоїм дарунком.
Тим чебрецем росистим,
Що на горбі крутому,
Оком криниці чистим
Біля самого дому,
Співом гаїв, ланами,
Ніжно-блакитним небом,
Голосом тата й мами
Кличеш мене до себе,
Гомоном рідним люду,
Дзвоном святим церковці
Силу вливаєш в груди,
Наче ласкаве сонце.
Йшов я у світу клекіт,
Міряв доріг сувої,
Ти ж було недалеко, —
Завше в мені й зі мною.
Маю надію щиру,
Що, як прийде година,
Ти своїм тихим миром
Приймеш мене, як сина.
Модератор заходу, бібліотекар Галина Баран, у вступному слові зосередила увагу присутніх на постаті Василя Дмитровича Савчука, згадала про нього як про журналіста, поета, прозаїка, драматурга, редактора, краєзнавця, автора численних видань та упорядника книг, члена спілок письменників, журналістів, краєзнавців, Наукового товариства імені Шевченка, лауреата Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Братів Богдана та Левка Лепких, літературної премії «В ім’я добра» ім. Степана Олійника, журналу «Літературний Тернопіль» в галузі поезії, районної премії імені Родини Старухів, фіналіста Всеукраїнської літературної премії імені Катерини Мандрик-Куйбіди за найкращий літературний твір на патріотичну тематику, Почесного громадянина міста Бережани…
Настав час презентувати дорогим моєму серцю надрічнянцям книжку спогадів «З надій, любові і журби. Життєпис та Словопис Василя Савчука» (упор. О. Колодійчук-Савчук – Тернопіль : Підручники і посібники, 2024. – 444 с.) Відразу скажу, що це завдання стало для мене почесним, важливим і, водночас, напрочуд легким та вільним, адже, лиш переступила поріг охайно вбраної бібліотечної світлиці, – наче потрапила в обійми батьківського дому. Тепер же відчувались тепло рідних душ, подих материнської землі, котру скропила літня злива, зір чарував прекрасний краєвид за вікном. Із припливом сил мене огорнуло відчуття справжнього, незбагненного єднання із одвічно рідною стороною, батькíвщиною…
Розділ за розділом, сторінка за сторінкою розповідалось присутнім про книжку і про те, щó в ній. Ми здійснили спільну мандрівку довжиною у ціле видання із зупинками-розділами: ОТЧА ВИШНЯ (Із джерел дитинства та юності); «МОЇ БЕРЕЖАНИ, МОЇ БЕРЕЖАНИ…» (Спогади краян); «НА КРИЛАХ ТРУДА І ПІСЕНЬ» (Співзвуччя творчих душ); «ДАРОВАНІ СТЕЖКИ» (Літературно-мистецькі зустрічі); «СЛОВО З УСТ ПЕРА» (Із передмов, інтерв’ю, статей, інших матеріалів); СЛОВОСТРІЙ ДУШІ (Думи, переклади й переспіви); ПРИМРУЖЕНИЙ ПОГЛЯД КРІЗЬ СМІХОПРИЗМУ (Із сатири та гумору); «ЛИШ НЕБЕСА УТВЕРДЖУЮТЬ ВСІ ЗМІНИ» (Поезії осінніх роздумів); ІЗ ВРОЖАЮ ТВОРЧОГО САДУ (Бібліографічний покажчик).
Не оминулось увагою постатей, життєві стежки котрих переплелись із батьковими: родина, сусіди, друзі, знайомі, люди пера та мистецтва. Звучали слова подяки редакторові Ярославові Шурготу, меценатам видання.
На завершення презентації доповідач акапельно виконала пісню «Над Золотою Липою весна…» (слова Василя Савчука, музика Олександри Миськів).
Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять полеглих у російсько-українській війні надрічнянців – старшого лейтенанта
Тараса Степановича Лещука й солдата Андрія Богдановича Савчука.
Та зазвучав голос їх найрідніших! – пам’ятними спогадами про Василя Дмитровича щиросердечно продовжували ділитись зі слухачами Оксана Лещук і Галина Савчук – мати та дружина полеглих воїнів.
Вірші Василя Савчука «Лиш єдина», «Голос діброви» продекламували читці Софія Булін та Юлія Баран.
Наймолодші учасники Лілія Анна Затор, Соломія Линник, Вероніка Булін, Дарина Оберська та Злата Оберська зачудували присутніх милими голосами, продекламували поетичні рядки та виконали пісні «Струмочок» (слова Василя Савчука, музика Ярослави Розвадовської) та «Вечірня молитва» (слова Василя Савчука, музика Олександра Колодійчука). Розучив із дітьми ці пісні та акомпанував на баяні учитель музики Богдан Баран.
На згадку про зустріч школярі та бібліотека отримали в дарунок книжки Василя Савчука: вірші для дітей «Замороки Сороки», збірки поезій «Росинки з дарованих стежок», «Пізні чорнобривці» та примірники краєзнавчого видання «Надрічне – село над Золотою Липою».
Щиро дякую дорогим серцю надрічнянцям, усім причетним до організації і проведення цієї незабутньої зустрічі! Низький Вам уклін! Дякую за запрошення! Дякую за пам’ять про мого Батька!