У 2025 році минає 140 років з моменту створення Станиславівської єпархії — події, що має велике значення для духовно-релігійного, культурного та національно-політичного життя західного регіону України. На сайті Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви опубліковано статтю про цю подію: «25 березня минає 140 років від дня заснування Станиславівської єпархії: історія, значення та спадщина». У публікації згадується також Спиридон Литвинович, єпископ Української греко-католицької церкви, митрополит Галицький та архієпископ Львівський — настоятель УГКЦ, уродженець нашого села.
Як і чому виникла Станиславівська єпархія?
В історії християнських Церков формування нових структур, таких як єпархії чи митрополії, часто пов’язано із пасторальними потребами й суспільно-політичними обставинами. Подібною була й ситуація в Греко-Католицькій Церкві, коли територія сформованої з часів Берестейської унії Київської Унійної Церкви внаслідок поділів Речі Посполитої наприкінці XVIII століття була розподілена між Австрійською та Російською імперією.
Релігійна політика австрійських імператорів династії Габсбургів виявилася достатньо сприятливою для розвитку Унійної Церкви в Галичині, яка вже 1773 року отримала нову офіційну назву («Греко-Католицька») та рівні права з латинським та вірменським обрядами Католицької Церкви, можливості для підготовки високоосвіченого духовенства, яке на тривалий час стало єдиною провідною верствою української нації тієї і наступних епох.
У процесі відновлення Галицької митрополії, проголошеної 1808 року, ідею створення третьої єпархії, необхідної для скликання Синоду єпископів, висловлювали у петиціях до імператорів єпископи Петро Білянський і Максиміліан Рилло у 1790 році, єпископ Антін Ангелович у 1806 році. Пізніше у 1842 році канонік о. Михайло Малиновський у листі до Риму також пропонував створити єпархії з центром в Тернополі і Станиславові.
У 1848 році, під час революції «весна народів» виникли сприятливі умови для реалізації цієї ідеї. Проєкт створення Станиславівської єпархії у 1848–1849 роках імператорові представляли делегація Головної руської ради, митрополит Михайло Левицький і єпископ Григорій Яхимович.
Імператор Франц Йосиф I декретом 28 травня 1850 року дозволив заснувати Станиславівську єпархію, а у вересні про свою згоду повідомила Апостольська Столиця. У 1850–1851 роках проведено підготовчі заходи для розподілу на Львівську архиєпархію та Станиславівську єпархію, однак справу було призупинено через фінансові труднощі та зміну внутрішньої політики. У 1861 році Львівський єпископ-помічник Спиридон Литвинович отримав у Галицькому сеймі місце посла-віриліста від Станиславівської єпархії. Однак справу канонічного заснування нової єпархії було призупинено міністром у Відні, й лише після кількох запитів українських депутатів Галицького сейму і австрійського парламенту, звернень митрополита Йосифа Сембратовича і безпосереднього сприяння імператора справу було вирішено остаточно.
Папа Лев ХІІІ 25 березня 1885 року видав буллу про створення Станиславівської єпархії «В цілому Господньому стаді», якою окреслив територію єпархії та призначив кафедральним собором церкву Воскресіння Господнього в Станиславові.
Уривок зі статті Руслана Делятинського “25 березня минає 140 років від дня заснування Станиславівської єпархії: історія, значення та спадщина”
Схожі публікації
Апостольське переємство в Українській Греко-Католицькій Церкві
Бориницька чудотворна ікона
Гробниця галицьких митрополитів, єпископів та крилошан