Василь Савчук. “Нащадкам на згадку”

Сивіли скроні, гнувся сили колос,

Але у творчості завжди цвілá душа…

Вчувається тепер Твій любий серцю голос

У клекоті журавки в небесах.

“Щодня моя туга журавкою в небі кигиче” – цими словами розпочинається “Отча вишня”, – батьків вірш-пісня. Як правдиво сказано про біль, котрий відчуває серце від дорогоцінної втрати! У цих словах ще жевріє надія на віднайдення колишньої радості, але водночас, усвідомлюється утопія цього чуттєвого марева. Залишаються спогади, в котрих ще можна відчути втрачену реальність буття. Зрештою, у спогадах, у пам’яті це буття продовжується і триває, щоправда, у іншому, мисленнєвому вимірі…

Такі роздуми наповнили мене, коли взяла до рук збірку акровіршів – присвят видатним людям та друзям мого дорогого батька, Василя Савчука. Ця збірка хоч і готувалася до опублікування ще прижиттєво, однак побачила світ вже після його відходу у Вічність. Власне, звершення справи її підготовки до друку та видання взяв у свої могутні руки і співчутливим добрим серцем пройнявся Олекса Сергійович Різників, відомий український письменник, мовознавець, в’язень сумління. Олекса Сергійович назвав цю збірку “Нащадкам на згадку” і власним коштом видав її. Збірка була надрукована у видавництві Анатолія Коваленка у смт Врадіївка. До збірки акровіршів Олекса Сергійович долучив ще й батькову “Метку абетку” – скоромовки на кожну літеру алфавіту. У передмові до збірки Олекса Сергійович пише: “… Василь виявився таким чудовим сином отих Бережан – вдумайтеся, яке прекрасне Слово!!! А ще коли поєднаєш його із Золотою Липою… О Боже!! Не знаю, чому вони в душі моїй такі тремтливі і дорогі.

Аж тепер, коли Василя-Василика не стало, я зрозумів – певне, Душа моя, яка у глибинах підсвідомости поєднана з нашим РозуМовним обширом (ноосферою), знала, передчувала, що стріну я на своїй дорозі життєвій колись Василечка, прочитаю його чудову п’єсу про бій на Лисоні, його пречудовий витвір «ГЕНЬО» (сатирична поема на взір Енеїди). А ці акровірші – це такий ужинок з Василевої ниви – що просто диво!..

… Чудовим, великим майстром, володарем слів був Василь Савчук.

Хай зі свого нинішнього духовного далека побачить Душа його цю книжечку і радується, що бережанці читатимуть її і згадуватимуть свого винахідливого і вигадливого земляка Василя САВЧУКА!”

Серед акростихів (“акровірш – твір комбінаторної поезії, вірш, в якому перші літери кожного рядка, прочитувані згори вниз, утворюють слово або речення, найчастіше — ім’я того, кому присвячується акровірш”) – присвяти велетам України, письменникам, поетам, музикантам, громадським діячам, апологетам нашої держави, котрі на творчому та громадському фронтах утверджували і утверджують її в серцях сучасників та прийдешніх поколінь (Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Ліна Костенко, Олекса Різників, Дмитро Павличко, Тимотей Старух, Василь Бідула, Василь Вишиваний, Олена Теліга, Богдан та Левко Лепкі, Іванна Блажкевич, Іван Дзюба, Георгій Філіпчук, Кирило Осьмак, Олексій Берест, Квітка Цісик, Дмитро Гнатюк, Джеймс Мейс, Любов Проць, Володимир Базилевський, Петро Шкраб’юк, Андрій Содомора, Левко Різник, Лев Воловець, Світлана Антонишин, Олег Шупляк, Ярослав Гунька, Надія Волинець, Павло Макода, Юрій Коваль, Ольга Яворська, Павло Мовчан та Любов Голота, Микола Білокопитов, Петро Ребро, Євген Дудар, Георгій Гонгадзе, Олесь Степаненко), воїнам, котрі віддали життя за Україну (Сергій Нігоян, Віталій Скакун, Петро Осадца, Руслан Рудіч), друзям – поетам та письменникам нашого краю (Стефанія Білик, Богдан Андрусяк, Богдан Манюк, Володимир Кравчук, Олег Смоляк, Тетяна Дігай, Дарія Чубата, Ніна Фіалко, Валентина Семеняк, Зіновій Кіпибіда, Орест Чоловічок, Жанна Юзва, Анна-Вікторія Палій, Юрій Заяць, Микола Базів, Арсен Вікарук, Петро Сорока).

Нехай же усіх, хто читатиме чи слухатиме ці вірші, супроводжує відчуття причетності і гордості за націю славних людей, котрі своїм життям і щоденною кропіткою працею створювали і розбудовували нашу державу, продовжують це робити і дають усім нам заохочення до подвижництва.

Низький уклін Олексі Сергійовичу Різниківу за видання збірки, а моєму Батькові, Василю Савчуку, щира дяка та вічна пам’ять.