НАДРІЧНЕ

НАШЕ РІДНЕ СЕЛО

Пам’яті Василя Савчука [Музей Богдана Лепкого]

Обласний комунальний музей Богдана Лепкого в м.Бережани /05 квітня 2023 року/: 
Пам'яті Василя Савчука [Музей Богдана Лепкого]В літературному світі Бережанщини сталася сумна подія – не стало письменника, лауреата премії імені братів Богдана та Левка Лепких Василя Дмитровича Савчука. Вона назавжди залишить біль в серцях шанувальників та колег. Василь Дмитрович був добрим другом музею Богдана Лепкого, часто своїм візитом збагачував наші думки та переживання. З особливим трепетом згадуємо підготовку до видання двох крайніх збірок поезії, до яких мали честь бути причетними.
Проте відхід Василя Дмитровича не означає, що його творчість зникає. Його слова, праці, ідеї та спогади залишаються з нами назавжди, продовжують жити в серцях людей, ставши частиною культурної спадщини не тільки Бережанщини, а й всієї України. Висловлюємо щирі співчуття родині та близьким.
Ескіз уяви
Хоч сива, як журба, та начебто привітна.
Через ефір взялась «потішити» мене:
«Приглянувсь ти мені ще ген в тамтому квітні,
Як пеленало світ димовище страшне.
У погляді моїм ти був завжди і всюди.
Зближалася, було, й на гороб’ячий скік.
Та Охоронець твій все брав тебе на груди,
Крок моїх сподобань відхилював убік.
Моя ж любов така — химерно платонічна.
Іду через віки за принципом її:
Не знаю зрад, хоч я — вселюбна і публічна.
Усі на цій Землі — улюбленці мої.
Хоч цар, хоч президент, багач, а чи бідака,
Аскет, що без гріха, хоч тип, що влип у гріх, —
Як для коси трава, мені вони однакі:
Цілунки роздаю, без винятку — для всіх.
Клієнтів — суща тьма. Як до млина — завізно.
Та «своїх» впізнаю й між тисячі облич.
Візит мій — тет-а-тет.
Не рано й не запізно.
Навідаюсь … колись.
Сама прийду.
Не клич».
4.02.2020
Василь Савчук


 https://www.facebook.com/