Пам’яті Василя Савчука [Бережанська міська рада]

Країною поета, публіциста, краєзнавця, журналіста, редактора Василя Савчука завжди залишалася Бережанщина. Бережанцям пощастило кілька десятиліть жити і співпрацювати з ним в одному просторі і в одному часі. А ще бачити його відданість і посвятність історії краю та його людям.

Кожне число районної газети, починаючи від 1972 року, коли до неї прийшов Василь Дмитрович журналістом, упродовж 35 років відкривало нам його кореспондентські шляхи і набуті на них матеріали. А від 1981 року на наші книжкові полиці стали додаватися його художні твори – поетичні, поетично-пісенні, історико-краєзнавчі, драматургічні і сатиричні.

І коли цих видань назбиралося добрих два оберемки Музей книги 19 березня 1998 р. влаштував літератору Василеві Савчуку творчий вечір. Його символом став вірш «Полотно» з такими рядками:

Де над річкою понині гнеться очерет,

там вибілювала неня полотно сире

Світлий день пустив по ньому зайченят прудких

Захотілося малому половити їх.

За промінчиками радо біг я сам не свій

І на шлях мене спровадив біленький сувій.

Сувій життєвого шляху розгорнувся 10 квітня 1944 р. з нененого полотна у бережанському селі – селі відомого церковного діяча ХІХ ст. , оборонця рідної мови, митрополита Спиридона Литвиновича – Дрищів, а потім Надрічне.

Тепер на цьому життєвому сувої височить копа дорідного творчого ужинку.

Журналістські відрядження в села району, зустрічі з неординарними людьми спонукали до накопичення матеріалу, а потім і створення низки історико-краєзнавчих нарисів. Звичайно, що розпочав з видання про родиме село «Надрічне – село над Золотою Липою», яким і відмітив у 1994 році своє 50-ліття.

А потім прийшла черга на історико-краєзнавчі видання: «Від Королівки до Поляни: Біще, Поручин. Залужжя…» (2004), «Митрополиче село «Дрищів-Надрічне» (2007), «Пам’ять села Гиновичі» (2007, у співав. з Д. Вох), «Шумляни малі – Підлісне» (2008, у співав. М.Федор).

Є у його біографії редакторсько-упорядницька праця над збірниками «Бережанська земля» (1998 р.), де вмістив краєзнавчі нариси про 19 сіл району, «Тарас Шевченко і Бережанська Земля» (2008), «Бережанська земля: люди і храми» (2010). Був редактором книг: «Село Тростянець» (1999), «Лікарня в Бережанах» (2004).

780 сторінок обіймає видання «Бережанська земля. Книга пам’яті» з історії національно-визвольної боротьби на Бережанщині. За цю книгу та художньо-публіцистичний твір «Тимотей Старух – трибун державотворення», виданий до 90-річчя злуки УНР і ЗУНР Бережанська міська рада відзначила автора в 2010 році премією «За кращий твір на національно-патріотичну тему».

Василь Дмитрович також автор історичних кіноповістей: «В ім’я Твоє» у двох книгах, «Рейд сотні Громенка: художньо-документальна кіноповість (Тернопіль, 2003), драм «Кривавий тан» про січове стрілецтво і криваві події, що відбувалися на героїчній горі Лисоні під Бережанами.

Відомі його поетичні збірки: «Отча вишня» (Бережани, 1993), «Листки по Липі Золотій: лірика» (Тернопіль, 2012), «Очима подиву й душі (Тернопіль, 2011), «На вечірній кладці: рубаї» (Тернопіль, 2014), поеми «У відпустку до матері», «Чуєш, брате, мій», « Триесірний Ґеньо з Трої».

На події на Сході відгукнувся збірками віршів «Зерна з-під градобою: поезії» (Тернопіль, 2015), «Ясні очі криниць» (Львів, 2016). І кожного разу, коли у Бережанах відбувалися історико-патріотичні заходи, вони оживали на устах автора.

Василь Дмитрович зі своїм потужним декламаторським голосом був центровим на всіх Шевченкових урочинах, коли читав власні сонети «Дорога у віки», або улюблений ним вірш Д. Павличка «Отче наш, Тарасе всемогучий, що створив нас генієм своїм», коли освячував своїм поетичним талантом лепківські та просвітянські ювілеї.

Чимало віршів Василя Савчука покладено на музику бережанськими композиторами і видано збірником «Мелодії душі» (2000).

Твори його друкувалися в журналах: «Тернопіль», «Весела Січ», «Джерело життя», «Дзвін», збірнику «На хвилях Липи Золотої», в газетах «Літературна Україна», «Слово Просвіти», «Відродження», «Свобода», «Вільне життя», «Жайвір», «Бережанське віче» та колективних збірниках, зокрема, в 2020 р. у збірнику лірики поетів Тернопільщини «Просвітки. Радощі. Одкровення».

За роки незалежності України видав більше 30 книжок. Останньою була поетична збірка «Пізні чорнобривці». Вона і зібрала шанувальників його поетичного таланту 11 листопада 2022 року на зустріч з автором у музеї Богдана Лепкого.

Поет читав сласні вірші, але відчувалося, що хвороба йому дошкуляє. На жаль, здолати її не вдалося. 4 квітня його душа злетіла у небесні високості.

Творчий доробок Василя Дмитровича – цінна спадщина в літературно-історичному літописі Бережан. Він був членом Національних спілок журналістів і письменників, Всеукраїнської спілки краєзнавців, Наукового товариства ім. Т.Шевченка, лауреатом районної премії ім. Родини Старухів (2011) за видання книги про родину Старухів, Всеукраїнської літературно-мистецької премії ім. Братів Богдана і Левка Лепких (2018), Всеукраїнської премії ім. Степана Олійника (2019).

Василь Дмитрович, Почесний громадянин м. Бережани, чесно трудився в ім’я України і його цеглина у фундаменті українства залишається яскраво видимою.

Світла йому пам’ять, мир його душі.

Надія ВОЛИНЕЦЬ