“Мій дім – дім молитви є”

8 грудня 1991 року було закладено перший камінь храму святого Йосафата. 

 ***

“Мій дім – дім молитви є” 
(уривок)

І тільки в 1989 р. на свято Василія – 14 січня – церкву в с. Надрічне було відкрито заново, і за короткий час гарно опоряджено самими надрічнянцями, і відправляє тут службу о. Зіновій Бідула. А через два роки, в грудні 1991-го, поблизу старої церковці заклали наріжний камінь під спорудження нового храму – церкви св. Йосафата, завдяки старанням дяка Василя Барана, Василя Рибія (пенсіонера), Степана Галушки (директора школи) й інших, а головне – завдяки громаді, що зібрала відповідні кошти і з готовністю взялася до нелегкої праці, яка потрібна селу не на рік, а на віки.

Приємною несподіванкою у праці надрічнянців на зведенні храму св. Йосафата стала співучасть більшості надрічнянців, навіть з діаспори, в цій важливій справі. Свою лепту, свою цеглину в історичній будівлі вклали: дочка о. Ст. Городецького – Лідія, громадяни Великобританії, добродії Горін і Баран, жителі Нью-Йорка Григорій і Розалія Полчій та надрічнянка Надія Баран, які добровільно взялися бути повноважними представниками комітету спорудження церкви – серед українців у західній діаспорі. Це – надзвичайно відрадні факти, і на щастя, не поодинокі.

Тим часом, було б марною справою перелічити безпосередніх учасників будівництва храму, – довелося б назвати всіх, або майже всіх жителів Надрічного. Майстрами числилися Лев Ковальчук, Іван Дупай, Михайло Савчук, Степан Осецький, але основну “чорнову” роботу виконували чи не всі чоловіки села: різноробочі, мулярі, теслярі, їм нема числа, і, мабуть, меж вдячності нинішнього і майбутніх поколінь надрічнянців. Слава їм!

В.Савчук. “Мій дім – дім молитви є” / В.Савчук. Митрополиче село Дрищів-Надрічне. – Бережани-Тернопіль, 2007. – С. 38.