НАДРІЧНЕ

НАШЕ РІДНЕ СЕЛО

…Там і досі живе дитинство

Школа – це місце, яке залишається в людській пам’яті до кінця життя. Тут вперше вчимося писати, рахувати, вперше закохуємося. Звичайно, інколи хочеться повернутися в безтурботне дитинство…

Таку можливість отримали випускники Надрічнянської загальноосвітньої школи. 18 лютого відбувся вечір “Цей клас, ця школа рідна назавжди, вона завжди готова вас зустріти”.

На свято прибули випускники, які покинули стіни альма-матер 5, 10, 15… 40 років тому, а також учителі-пенсіонери: Текля Михайлівна Видиш з Бережан, Зіна Адамівна Коваль з Урманя, Марія Михайлівна Федор та Володимир Петрович Мищишин з Підлісного, Єна Семенівна Лапунька з Надрічного.

Щирі й теплі слова, переплетені зі спогадами, звучали на адресу колишніх учнів. Також виступили директор школи В.В.Баран, перші вчителі Г.М.Баран та Г.С.Білан, класний керівник Н.С.Дупай. Галина Степанівна, до речі, була першою вчителькою трьох випускних класів, які зустрілися цього дня.

Вечір проводили дев’ятикласники. Пісні й поезії, які лунали з їхніх уст, перепліталися зі спогадами колишніх однокласників. Святкову атмосферу підтримували веселі конкурси, учасниками яких були випускники.

На завершення святкової програми прозвучав шкільний вальс. Після цього для запрошених провели екскурсію до класів, де й досі живе дитинство кожного з них.

Юля Савчук

“Бережанське віче” № 9 (1269) від 2 березня 2012 р.